Проблема «електронної особистості»

Багато хто пам'ятає, ще з художнього науково-фантастичного фільму «Я, робот», три закони робототехніки:

1. Робот не може заподіяти шкоду людині або своєю бездіяльністю допустити, щоб людині було завдано шкоди.

2. Робот повинен коритися всім наказам, які дає людина, крім тих випадків, коли ці накази суперечать Першому Закону.

3. Робот повинен піклуватися про свою безпеку в тій мірі, в якій це не суперечить Першому або Другому Законам.

Ці закони були вперше сформульовані американським письменником Айзеком Азімовим, за мотивами оповідань якого і був знятий сам фільм.

Причиною мотивації до формулювання правил поведінки роботів стала в 1920-1930-х роках напружена атмосфера на грунті багатьох антіутопічних літературних творів, де за сюжетом роботизовані механізми повстали і знищили своїх творців (тобто людей).

Формування Трьох Законів дозволило не тільки зменшити соціальну напругу, але і дати поштовх подальшому розвитку думки статусу робота серед людського суспільства.

На той період повсюдне поширення роботів і використання потужного штучного інтелекту все ще було частиною далекого майбутнього, в той час як зараз це вже практично реальність. Можливо, хтось заперечить, що це ще не настільки поширена реальність і простому жителю про це годі й думати ще десь років 50. Однак варто задуматися, що в найрозвиненіших технологічно країнах (таких як Японія, Сінгапур, США і деякі країни Європи) вже проводяться випробування різних безпілотних транспортних засобів. І хоча маршрути самі по собі ще невеликі, але транспорт буде сам приймати рішення, коли зупинитися, а й який маневр провернути.

Всі ці факти наштовхнули представників Європарламенту на створення особливого агентства по вирішенню питань штучного інтелекту і роботизованих механізмів (поки що тільки в планах). На думку Маді Дельво-Стер (автора законопроекту), це дозволить вперше юридично визначити і закріпити юридичний статус «електронної особистості», що дозволить принести ясність в розбір випадків заподіяння роботами шкоди майну і здоров'ю людини.

Адже подібним механізмам вже сьогодні довіряється охорона приватної власності та фізична безпека людини. Важко і навіть страшно уявити, які наслідки нас очікують при несправності таких роботів на небезпечних і важливих об'єктах (як, наприклад, атомні електростанції).

Можна з упевненістю сказати, що з кожним новим поколінням роботів їх можливості, вміння і інтелект будуть лише ускладнюватися. Можливо, недалекий той день, коли роботи зможуть повністю замінити людину на багатьох важливих посадах і сферах діяльності (охорона порядку, медицина, наукові дослідження, виробництво, транспортна промисловість ...).

Також вже не перший раз можна почути прогнози про значний стрибок в розвитку штучного інтелекту буквально через кілька десятиліть. Нагадує початок багатьох творів-катастроф, чи не так? Можна скільки завгодно жартувати з цього приводу, однак не варто забувати, що вчені вже зуміли навчити роботів брехати !

Прогнозовані катастрофи, як і належить можливостям, можуть як статися, так і не відбутися, але щоб песимістичний сценарій так і залишався фантастикою, все ж недаремно буде приділити цьому увагу саме зараз. Перший закон про роботів, над яким зараз працює Європарламент, може стати також першою сходинкою в цій непростій справі регуляції проблеми місця роботизованих механізмів в житті людини і суспільства, включаючи їх взаємодію.