Вища освіта для інвалідів в Україні

Більшість з нас, стурбованих своїми незначними проблемами, не часто замислюється про те, наскільки ми насправді щасливі від того, що володіємо таким простим, але одночасно найціннішиv - ми живі і здорові, маємо можливість пізнавати і реагувати на оточуючий нас світ усіма можливими способами і брати від нього все, що тільки захочемо. За рідкісним винятком приходить думка про те, що серед нас є і ті, кому доступні не всі ті можливості, які ми звикли вважати чимось самим собою зрозумілим і покладеним нам по праву.

За даними ООН близько однієї десятої всього населення планети становлять люди з обмеженими можливостями. В Україні ж цей показник становить близько 6% від всього населення. Більш того, за даними, наданими статистикою, щорічно кількість людей з обмеженими здібностями в нашій країні збільшується. І велика частина з них (приблизно 80%) - це молоді люди студентського та працездатного віку.
Серед найпоширеніших причин інвалідності виділяють: вроджені недуги і аномалії, хвороби системи кровообігу, хвороби центральної нервової системи, новоутворення, розлади психіки, хвороби кістково-м'язової системи, порушення обміну речовин, хвороби очей і слухових нервів. Насправді, список всіляких травм і хвороб, що призводять до обмеження можливостей людини є таким великим, що просто неможливо охопити його повністю, як і неможливо повністю від нього захиститися.

Протягом всієї людської історії в кожному суспільстві і в кожній державі існувала подібний прошарок населення. Однак по-справжньому вживати заходів щодо інтеграції інвалідів в повноцінне суспільство люди почали лише з 1950-х. Зокрема, почали розроблятися і реалізовуватися концепції, за якими такі люди могли влитися в навчальне середовище і нарівні з усіма здобувати вищу освіту. Однак з огляду на всі труднощі, з якими їм доводиться стикатися щодня (труднощі, про які звичайні люди не підозрюють), держави всього світу вирішили забезпечити особливі умови у вигляді програм і різних пільг для таких людей.

Так, для отримання середньої шкільної освіти, були створені спеціальні школи, оснащені спеціальним обладнанням, медикаментами та кваліфікованими фахівцями. Зрозуміло, якщо дитина з обмеженими можливостями захоче отримувати освіту у звичайній школі, її з радістю приймуть, але якщо мова йде про фізичний і психологічний комфорт, то найкращим варіантом все ще залишаються спецшколи.



Дещо гірше знаходиться ситуація вищої освіти для інвалідів в Україні. В основному це проявляється в непристосованому оточенні. У більшості ВНЗ України немає необхідного обладнання та адаптації до фізичних потреб. Найбільш пристосованими навчальними установами на території України з навчання інвалідів вважаються спеціалізовані інтернати, де приймають учнів з різними обмеженнями (зір, слух та інші) і надають безкоштовне проживання та харчування. Таких інтернатів у нас в країні лише шість. При цьому для всіх інвалідів, що вступають на вищу освіту, діє система пільг, яка певною мірою полегшує навчання таким людям. Університет ХНУРЕ, як державний освітній заклад, так само має при собі такі умови для людей з обмеженими можливостями, у мірах можливостей піклуючись і допомагаючи їм під час вступу та навчання в своїх стінах.
По-перше, абітурієнти-інваліди першої та другої групи при проходженні ЗНО зараховуються на навчання за обраною спеціальністю позачергово (якщо навчання за даною спеціальністю не може нашкодити їм за станом здоров'я). По-друге, навчання і перекваліфікація людей з обмеженими можливостями в певних випадках частково або повністю оплачується державою.