Відкриття вчених-біохіміків і нова надія в боротьбі із забрудненням планети

Вирушаючи за покупками в супермаркет, ми обов'язково беремо з собою пакет для покупок або купуємо його на місці. Так триває день за днем, день за днем ... Таким чином величезна кількість поліетиленових пакетів було використано і просто викинуто (ким у відро для сміття, а ким і просто на землю). Але ж, як багатьом відомо, поліетилен розкладається дуже повільно. Звичайно, у різних виробів з поліетилену будуть різні терміни розкладання (залежить від щільності і структури), але навіть найтонший з них буде розкладатися не менш 100-150 років.

Вчені роблять невтішні прогнози про те, що з такими темпами забруднення нам просто нікуди буде подітися від цього сміття і тих токсичних елементів, що йому супроводжують. Адже, як відомо, поліетилен не можна спалювати (як багато хто звик позбуватися від сміття), так як при горінні він виділяє небезпечні для здоров'я токсини і може привести до отруєння (якщо не до ще важчих наслідків). З іншого боку, його можна піддати переробці і використовувати заново. Однак незважаючи на таку можливість, більшість просто не знають про неї (або як саме втілити її в життя). Ну а іншим людям просто лінь займатися подібними речами.

Проблема утилізації поліетилену і раніше гостро стояла в багатьох країнах. І для її вирішення підключають кращих фахівців в галузі біомедицини. Так зовсім недавно в Іспанії в інституті біомедицини та біотехнології Кантабрії Федеріка Бертоккіні зробила дивовижне відкриття. Що примітно, сама ідея прийшла до неї не під час складних експериментів в лабораторії, а під час заняття хобі - розведення бджіл. Якось, займаючись очищенням вуликів, вона поклала личинок воскової молі в пакет і через час виявила, що ці личинки змогли самостійно вибратися з поліетиленового пакета, в який їх посадили на час процедури. З'ясувалося, що вони не просто розірвали його, а й частково розклали.



Після проведення подальших досліджень з'ясувалося, що личинки, які харчуються воском і бджолиними сотами, здатні їсти поліетилен . Так приблизно 100 личинок за півдня можуть з'їсти близько 92 мг пластика. На перший погляд це небагато, але якщо згадати, який період розпаду навіть у цього маленького шматочка, то це досить швидка утилізація.



Щоб підтвердити свої висновки про те, що організм личинок дійсно здатний переварити поліетилен, невелика група личинок була розтерта в порошок і їй покрили поліетиленову плівку. За 14 годин впливу, близько 13% плівки розклалося. Також був виявлений етиленгліколь (продукт розпаду поліетилену).

Іспанські біохіміки планують і далі працювати над використанням цього відкриття, щоб, можливо, в подальшому запустити бактерії зі шлунка личинок в масове виробництво по знищенню пластика.

Варто зазначити, що пластик не є для цих організмів початкової їжею. Вони його з'їдають якраз для того, щоб отримати доступ до своєї справжньої їжі. Вчені сумніваються, що подібний організм з'явиться і в майбутньому, проте, якщо еволюція все ж вирішить зробити новий виток, то людству вже доведеться задуматися над тим, як зберегти всі ті речі, створені зі штучних матеріалів, які воно використовує в повсякденних питаннях.

Як би там не було, відповідь на це питання можуть дати тільки час і талановиті вчені. Можливо, саме український біохімік знайде спосіб вирішення цієї глобальної проблеми. І хоча робити оптимістичні прогнози ще зарано, для вирішення проблем з надлишком поліетиленової продукції найспритніші нас можуть спробувати створити свою власну колонію личинок воскової молі.